Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?
Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.
Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.
Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".
Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!
Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.
Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.
Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.
Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.
Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.
Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.
Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.
Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.
Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.
Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.
Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.
Я тут расскажу вам одну историю, как я попалась на закладки и попробовала псилоцибиновые грибы. Но для начала, немного расскажу о себе. Меня зовут Катя, мне двадцать лет, и я наркоманка. Да, я признаюсь, и мне пофигу на то, что обо мне подумают. Живу я в большом городе, где барыжить наркотиками - обычное дело.
В один прекрасный вечер, решила я сходить на кожанный шест. Мне было скучно и одиноко, и я захотела попробовать что-то новое. Хоть и была я наркоманкой, но псилоцибиновые грибы до сих пор оставались непознанным мне удовольствием. Итак, начался мой поиск.
Зашла я в один из известных мне подпольных баров, где обычно можно найти все, что душа пожелает. За стойкой стоял тип с уколотыми глазами и дергающейся рукой. Он явно что-то болтанулся, но мне было все равно. Подошла я к нему и дала знак, что хочу что-то приобрести.
- Что ты купить хочешь, детка? - проговорил он и рассмеялся, словно его прикол смешной.
- Псилоцибиновые грибы, - ответила я, стараясь не показывать своего нетерпения.
Тип покачал головой и достал из-за стойки пакетик с маковой соломой. Я сразу поняла, что он меня за дуру держит.
- Чувак, ты серьезно? Я не просто так вписалась сюда, чтобы купить траву. Мне нужны грибы, - сказала я, чувствуя, как на меня наливается адреналин.
- Ладно, ладно, не нервничай. Вот тебе шуруп, - ответил он и протянул мне пакет с белым порошком.
Я взяла пакет и смотрела на него с недоверием. Но у меня не было выбора. Я заплатила ему деньги, хотя понимала, что он меня обманул.
С угрюмым лицом я вышла из бара и направилась домой. Весь вечер я проклинала себя за то, что решила связываться с такими людьми. Но уже было поздно. Шуруп лежал на моем столе и манил меня.
Наконец, я решила попробовать его, хоть и не зная, как это повлияет на меня. Вслед за шурупом, я схватила рюкзак и направилась в поисках грибов. Обошла я кучу баров, но никто не хотел продавать их. Казалось, моя мечта рухнула.
Но судьба была на моей стороне. В одном из клубов я встретила парня, который сказал, что может мне помочь. Он вписал меня на ночевку у себя дома и обещал сделать так, чтобы я получила свои грибы.
На следующий день я пришла к нему и уже через несколько минут держала в руках свои долгожданные псилоцибиновые грибы. Я была абсолютно счастлива и готова на все ради этого нового опыта.
Было у нас здорово. Мы вместе с этим парнем решили приготовить грибы и посмотреть, к чему это приведет. Сели мы в его кухне, а он начал готовить.
Я наблюдала, как он шурупал грибы, смешивал их с другими ингредиентами и рассказывал мне интересные факты о псилоцибине. Оказывается, эти грибы способны открыть перед тобой новый мир. Я была в полном восторге. Было так приятно говорить с кем-то, кто понимает тебя. Мы обменивались историями, рассказывали друг другу о самых абшабашенных моментах в нашей жизни.
Наконец, настал тот момент, когда мы решили попробовать грибы. Вместе с этим парнем мы откусили по одному грибу и начали жевать. Вкус был странный, но мне было все равно. Я ждала, что произойдет сейчас.
И тут началось. Я уже не могла держаться на ногах, все вокруг стало ярким и красочным. Мир вокруг меня перевернулся с ног на голову. Я стала танцевать на кожаном шесте, ощущая каждое движение в своем теле. Это были самые потрясающие танцы в моей жизни.
Мы продолжали танцевать, смеяться и говорить о важных вещах. Все проблемы и невзгоды остались позади. Я почувствовала настоящую свободу и счастье.
Так я провела этот день, купив псилоцибиновые грибы и танцуя на кожаном шесте. <\p>